Публічний докір Москві. Постачання турецької зброї

Військова допомога Туреччини Україні злить Кремль

Ердоган заявив, що хоче «знизити напруженість, а не підливати олії у вогонь», але погодився постачати озброєння Україні. Анкарі доведеться балансувати у спробі не роздратувати остаточно Кремль.

 

У ході офіційного візиту президента Туреччини Реджепа Ердогана до Києва 3 лютого сторони не лише обговорили поточну ситуацію та підписали довгоочікувану угоду про зону вільної торгівлі, а й домовилися про продовження постачання в Україну турецьких безпілотників. Росія вважає це провокацією, а західні ЗМІ назвали такий крок «публічним докором Москві» та нагадали про ризики, з якими може зіткнутися Анкара через економічну залежність від РФ. Корреспондент.net розповідає подробиці.

 

Чутливе питання

 

Ще до візиту Ердогана турецька сторона заявляла, що незадоволення Кремля ніяк не вплине на рішення Туреччини постачати Україні озброєння. Офіційна зустріч із президентом Володимиром Зеленським це підтвердила.

 

Ердоган погодився збільшити постачання одного з найсучасніших озброєнь українській армії – бойового безпілотника великої дальності Bayraktar TB2 турецького виробництва. Українські військові вперше застосували його у бойових діях на Донбасі 26 жовтня минулого року. Зброя знищила гаубицю противника за багато кілометрів, що здивувало і розлютило Росію.

 

На початку грудня в Генштабі заявили, що турецькі безпілотні апарати «доводять ворога до паніки», і Україна нарощуватиме їх використання у зоні проведення ООС.

 

Той факт, що зброя була надана Україні країною — членом НАТО, розлютило президента Росії Володимира Путіна. Він заявив про загрозу РФ, а в грудні в телефонній розмові з Ердоганом висловив протест проти продажу безпілотників Києву, наголосивши, що використання українцями турецьких озброєних дронів було «деструктивним» та «провокаційним».

 

 

Рішення Ердогана надати зброю та дипломатично підтримати Україну «стало публічним докором на адресу Москви та ще одним ускладнюючим фактором у міксі співпраці та конфлікту між Туреччиною і Росією, що історично суперничають за панування у чорноморському регіоні», пише The New York Times.

 

Постачання Україні озброєнь, особливо наступальної зброї, як турецький безпілотник, є «надзвичайно чутливим питанням для Москви», зазначає видання. Тим більше що домовленість була озвучена на тлі поставок, що продовжуються, з інших країн. Зокрема, у день українсько-турецьких переговорів до Києва прибув уже сьомий літак із американським озброєнням.

 

Візит Ердогана до Києва був, здебільшого, демонстрацією підтримки Зеленського, але турецький лідер також запропонував зіграти роль посередника між Росією та Україною, щоб «покласти край кризі між двома дружніми країнами, які сусідять із Туреччиною через Чорне море».

 

Ердоган у ході візиту до Києва 3 лютого заявив, що хотів би «знизити напруженість, а не підливати олії у вогонь», але від постачання зброї при цьому не відмовився.

 

Туреччина є членом НАТО, але також підтримує економічні та військово-промислові зв’язки з Росією. Країни перебувають на протилежних сторонах у двох близькосхідних війнах, у Сирії та Лівії, та у конфлікті між Азербайджаном і Вірменією в регіоні Південного Кавказу.

 

Далі більше

 

Туреччина постачає зброю Україні з 2019 року, і нова угода розширить співпрацю у цій сфері.

 

Байрактар ​​ТВ2 (Bayraktar) – ударний оперативно-тактичний середньовисотний безпілотний літальний апарат із великою тривалістю польоту. Виробляє його компанія Baykar Makina.

 

 

 

 

Міністр оборони Олексій Резніков повідомив, що незабаром в Україні розпочнеться будівництво заводу з виробництва дронів Байрактар, які будуть обладнані двигунами виробництва української компанії Мотор Січ. В Офісі президента раніше повідомляли, що завод буде збудовано у Василькові, під Києвом. Випуск першої партії можливий уже до кінця цього року.

 

За словами міністра, Туреччина також закупить вироблені в Україні безпілотники для своїх збройних сил. Він також повідомив, що буде створено спеціальний центр для навчання українських льотчиків з управління дронами Bayraktar.

 

Київ також розмістив замовлення на два турецькі військові кораблі, а українські оборонні фірми постачають двигуни для ударних вертольотів турецького виробництва, крилатих ракет та безпілотника Bayraktar.

 

Ердоган у ході візиту запропонував перенести засідання Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі з Мінська до Стамбула. Україна таку ідею підтримала, повідомив на брифінгу Резніков. Але для цього потрібно, щоб свою згоду дала і Росія.

 

Туреччина в січні вже надіслала аналогічну пропозицію ОБСЄ, але Москва виступила проти.

 

Заспокоїти Кремль

 

У день українсько-турецьких переговорів міністр оборони Туреччини Хулусі Акар спробував заспокоїти Москву, наголосивши на прихильності Анкари до договору, що обмежує доступ сил НАТО до Чорного моря через протоки Босфор і Дарданелли, які контролює Туреччина. Конвенція Монтре забороняє авіаносцям перетинати протоки та обмежує інші військові кораблі короткими рейсами в Чорному морі.

 

2014 року під час конфлікту в Грузії, коли Вашингтон прагнув стримати військові дії Росії, Туреччина відмовилася пускати американські військові кораблі в Чорне море.

 

Ердоган уклав військові угоди і з Україною, і з Росією. У тому числі йдеться про купівлю російської системи ППО С-400, яку різко розкритикували решта членів НАТО.

 

Ця система опинилася на території ключового західного союзника, що спричинило обурення Вашингтона. Рішення Ердогана купити російську систему ППО призвело до того, що США виключили Туреччину зі своєї програми винищувачів F-35.

 

Але обіцянка озброїти Україну в момент загрози війни з Росією стала «недвозначним сигналом», як і прийом Ердогана у Києві зі старанно продуманим парадом української військової почесної варти та духового оркестру на території Маріїнського палацу. Ердоган після церемонії вітав українських солдатів гаслом «Слава Україні», що можна розцінити як ще одну символічну ознаку прийняття однієї зі сторін у конфлікті, зазначає NYT.

 

Хиткий баланс

 

На думку аналітиків, підтримка Києва пов’язана з великими ризиками для Туреччини, враховуючи її економічну залежність від Росії та можливість використання Путіним газу, туризму, торгівлі та конфлікту в Сирії як політичну зброю проти Ердогана, пише Financial Times.

 

Туреччина виступає проти анексії Криму Росією у 2014 році, керуючись віковими підозрами щодо російського експансіонізму та турботою про кримськотатарську меншість. Проте з того часу відносини Ердогана з Путіним стали набагато ближчими, чому сприяла його зростаюча ізоляція від Заходу.

 

Проте, незважаючи на теплі особисті зв’язки між Ердоганом та Путіним, два лідери часто конкурують, а не співпрацюють, особливо у сфері зовнішньої політики.

 

Вашингтон вітає допомогу Україні з боку Анкари, проте сама Туреччина, як і Німеччина, чудово усвідомлює точки тиску, якими міг би скористатися Путін, якби відчув, що вона перетнула червону межу.

 

Своя шкіра дорожча. Німеччина просить поблажок для РФ

Туреччина сильно залежить від газу, що імпортується, який необхідний для електростанцій і опалення, і цього року країна вже відчуває брак блакитного палива. Майже половина обсягу імпортного газу до Туреччини надходить із Росії.

 

Раніше Путін уже вдавався до економічних заходів щодо Туреччини. У 2015 році він заборонив продавати туристичні пакети до країни після того, як турецькі ВПС збили російський винищувач неподалік кордону із Сирією.

 

Він також заборонив імпорт турецьких помідорів. Минулого року Росія стала найважливішим ринком для турецького експорту фруктів та овочів, приносячи третину іноземної виручки сектору у розмірі трьох мільярдів доларів.

 

Усвідомлюючи економічні ризики, Анкара прагне зниження напруженості між Україною та Росією. Але ще більше Туреччину непокоїть Ідліб — остання провінція Сирії, яку утримують повстанці, де тисячі турецьких військовослужбовців вступили в непростий конфлікт із режимом Башара Асада, який підтримує Росія.

 

Ердоган вже перебуває під політичним тиском через 3,6 мільйона сирійських біженців. Анкара вважає, що повітряні удари російських літаків по цивільних об’єктах у провінції на початку цього місяця були попередженням Туреччині – та Європі – про те, що Москва може схилити на свій бік мільйони біженців.

 

Тому Захід змушений змиритися з тим фактом, що Туреччина навряд чи підтримає новий пакет санкцій проти Росії, якщо вторгнення в Україну все ж таки відбудеться. Але справжнім викликом для Анкари буде питання, що робити, якщо НАТО закликає Туреччину до збільшення військової підтримки. Це справді поставить країну у дуже скрутне становище.

 

 

 

Комментировать

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*